Читаючи вірші Б.Мозолевського, присвячені далекому минулому нашого краю, ми ніби зазираємо за завісу часу й можемо побачити, почути людей, що жили задовго до нас. Борис Миколайович володів самобутнім поетичним хистом бачення скіфського світу. Зі сторінок своїх книг він веде схвильовану розмову з минулим, створює образи скіфського краю, поєднує минуле і сучасне. Бо скіфські кургани можна вважати своєрідними книгами, ненаписаними листами у вічність.
Розляглися степи
на всі сторони,
Відкричали в степу
чорні ворони.
Подніпровські сади
стали білими.
І летять журавлі
над могилами.
Де шукати мені
долі кращої,
Крім землі,
де лежать мої пращури?
Земле рідна моя,
краю зоряний!
Твої щедрі поля
серцем зорані.
На матеріалі розкопок курганів Мозолевський написав наукову книгу «Товста Могила». Досліджуючи скіфські кургани, Борис Миколайович ніколи не полишав поезію, у ньому поєдналися два начала – душа науковця-археолога і палка душа поета. Це поєднання і породило книгу «Скіфський степ», у якій розкриті достовірні факти життя і побуту скіфів. Кожний розділ книги супроводжують поетичні рядки Б. Мозолевського, Л. Костен-ко, М.Цвєтаєвої, Д. Павличка, І. Драча та інших поетів, яких поєднала в одній збірці тема Скіфії.
Життя і смерті спивши щедрий келих,
Усі літа спаливши на вогні,
Я скіфський цар, лежу в дніпровських Геррах.
І стугонять століття по мені.
Колись цю річку звали Бористеном,
А Скіфією - всі оці краї.
Як пахли по степах тоді нестерпно
Кочівками осінні кураї!..
Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.
Ходив на бій. Поїв коня з ріки.
Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,
Авари, печеніги, кипчаки.
Чиї тепер там кроки землю будять?
Яка зійшла над обрієм доба?
Я міцно сплю, тримаючи на грудях
Тяжінь високовольтного стовпа.
Над ним гудуть громи в сталевих струнах,
Під ними крає землю чересло.
Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,
Чоло ж моє колоссям проросло.
І хай сівач з блакитними очима
Ще тричі вищих обширів сягне -
Це наша з вами спільна Батьківщина,
Бо як ви з неї вирвете мене?
Поезії Бориса Мозолевського, як правило, народжувалися із побаченого, пережитого й наболілого, тому такі й щирі, написані серцем і сповнені максимальною відповідальністю перед часом, рідним народом, власною совістю. Поет-мислитель змушує нас подивитися іншими очима на все, що нас оточує, а його вірші викликають бажання знати більше про наш край, його історію. А ми, вдячні поціновувачі його таланту, будемо завжди пам’ятати свого відомого земляка.
